Закрійник – майстер, який допомагає обрати фасон моделі одягу відповідно до тенденцій моди, індивідуальних особливостей фігури, віку і зовнішності замовника, а також пошивних властиво- стей тканини; здійснює розкрій матеріалів відповідно до зроблених вимірів для пошиття чи ремонту одягу.
Коротка історія професії
Одяг є предметом першої необхідності. Процес створення одягу дуже різноплановий. Дизайнери і модельєри – конструктори створюють нові моделі, розробляють лекала викройок. Закрійники розкроюють тканину, швеї виконують усі операції з пошиття.
Конструювання одягу виникло з появою крою в одязі. Найбільш простий за конструкцією характеризувався одяг древніх греків і римлян (некроєна драпірована), що був шматками тканини різної довжини і ширини, що обгортали тіло людини і що підкреслювали його гармонію (хітон і ін.).
До XIV ст зароджується теорія конструювання одягу. У епоху середніх століть в одязі (за прикладом роз’ємної рицарської зброї) були знайдені практичним шляхом форми плоских деталей (спинка, перед, рукави), відповідні формам окремих частин фігури. З’явилися виточки, лінії пройми і окату рукава. Рукави довго були самостійним предметом одягу і з’єднувалися з виробом шнуруванням, штани також не зшивали, а надівали на кожну ногу окремо (часто виконуючи їх різних кольорів). У XIV ст лінія XIV ст лінія талії розчленувала плаття на ліф і спідницю, з’явилася білизна. Епоха Середньовіччя була часом формування різних видів криючи, що існують і в даний час. Намітилися перші ознаки моди.
XII —ХІІІ ст. у містах Західної Європи виникло нове соціальне явище — мода, яка дозволяла позначати соціальний статус гнучкішими і рухливішими засобами, ніж звичай і право. Вже з другої половини XII ст. форма і крій одягу стали мінятися відповідно до вимог моди, тому що в епоху готики велику увагу стали приділяти особливостям крою одягу. З того часу соціальний статус людини позначається не лише вартістю тканини, пишнотою обробок і прикрас, але і покриємо одяг, який повинен відповідати вимогам змінної моди. Поява моди була пов’язана з розвитком міської культури. Саме у містах з’являлися нові культурні зразки і розвивалося виробництво. Ці нововведення ставали модою, якщо їх схвалювали при королівському дворі, оскільки король і придворні були головними зразками для наслідування в становому суспільстві.
Вже в 1820-і рр. з’являються перші паперові викрійки, які випускала фірма «Сміт» в Лондоні, а з 1863 р. виробництво викрійок перейшло на індустріальну основу (була заснована знаменита американська фірма «Баттерік»). У 1818 р. француз Мішель винайшов першу систему крою («система третини»), в 1831 р. з’явилася масштабна система, потім – пропорційно-розрахункова. У 1841 р. в Парижі знаменитий тоді кравець А. Лавінь заснував школу крою «Гер-Лавінь» з майстернею (згодом ця фірма перетворилася на знамениту школу моди «Есмод» — Вищу школу мистецтва і техніки моди). Пізніше А. Лавінь шитиме амазонки (мисливські костюми) для імператриці Франції Євгенія. Він винайшов власну систему крою, бюст-манекен для шиття і гнучку сантиметрову стрічку.
Характер роботи
Закрійники працюють в ательє з пошиття одягу. У їхні професійні обов’язки входить перше спілкування з клієнтом, уточнення всіх його побажань з приводу замовлення, при необхідності – консультування з вибору фасону, виходячи з особливостей фігури замовника.
Закрійник знімає мірки, виготовляє лекала, проводить розкладку лекал на тканині, розкроює, після чого за справу беруться швачки.
Під час виготовлення одягу закрійник проводить примірки, уточнює, коректує, робить підгін моделі по фігурі і, врешті-решт, здає виріб замовникові.
Загалом, на всіх етапах створення одягу закрійник – ключова фігура. Тому, вимоги до його професіоналізму високі.
Робочі інструменти закрійника – олівець, лінійка, вимірювальна стрічка, крейда. У процесі виготовлення одягу використовується також комп’ютер, що значно полегшує професійні обов’язки закрійника. Так, деякі спеціальні програми мають вбудований модуль «розкладальник лекал», який допоможе закрійникові зробити розкладку лекал на тканинах із будь-яким малюнком, забезпечить економію матеріалу, врахує особливості тканин.
Умови роботи
Робота закрійника відноситься до праці середнього ступеня важкості і напруженості. Обмежень щодо віку і статі немає.
Закрійники в ательє чи кравецькій майстерні працюють в одну зміну, робота триває 8 годин.
Працює в комфортних умовах – в розкрійному цеху – просторому, чистому, світлому приміщенні або в ательє. На швейних підприємствах існує розподіл праці. Але закрійник, що досконало опанував всі операції, може далі працювати в групах, обслуговуючих модельєрів і конструкторів (дизайнерів) одягу, і займатися виготовленням одиничних моделей (ексклюзивних) – перших екземплярів нових моделей пальт, плать, костюмів і тощо.
Ринок праці
Для якісного виконання своїх обов’язків, закрійнику необхідно мати певні знання та навички. Вони визначені Державним стандартом професійно-технічної освіти:
Закрійник повинен знати:
основи конструювання і розкрою;
технологію розкрою, пошиття та ремонту виробів, білизни і корсетних виробів, сучасний напрямок моделювання, призначення та властивості матеріалів, що використовуються, кращий досвід роботи за професією на підприємствах, в установах, організаціях даної та суміжних галузей, конкуруючих фірм в інших країнах;
економічні досягнення, необхідні для успішного виконання професійних завдань і обов’язків;
нові технології виготовлення та розкрою, сучасне обладнання;
економічні досягнення, необхідні для успішного виконання професійних завдань і обов’язків, призначення, порядок, встановлення норм праці, тарифних ставок, посадових окладів, розцінок;
виробничі (експлуатаційні) інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної безпеки та правила внутрішнього трудового розпорядку;
норми ділової поведінки та етики професійних відносин;
основні положення і порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, положення Кодексу законів України про працю та інших законодавчих актів, що регулюють професійну зайнятість громадян.
Закрійник повинен уміти:
розкроювати при пошитті і перекроювати під час ремонту натільну та постільну білизну, корсетні вироби зі зняттям мірок за силуетними основами лекал, наданих моделюючими організаціями, вибирати фасони виробів, проводити примірку виробів на фігурі замовника, уточнювати лінії деталей після примірки;
видавати готові вироби замовникам;
узгоджувати з замовниками характер ремонту натільної білизни, корсетних виробів;
виявляти дефекти матеріалів чи виробів, принесених для ремонту під час роботи під керівництвом закрійника більш високої кваліфікації;
раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці, дотримувати норми технологічного процесу, застосовувати способи і прийоми запобігання відмов технологічних систем і виникнення дефектів;
виконувати вимоги нормативних актів щодо охорони праці і навколишнього середовища, правил безпечної експлуатації устаткування, машин, механізмів, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, дотримувати норми, методи і прийоми безпечного провадження робіт;
здійснювати заходи щодо поліпшення умов праці, передбачених трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпорядку, використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених виробничих негативних явищ (пожежі, аварії).
Освітня підготовка. Отримати професію «закрійник» можна в професійно-навчальних закладах коледжах та технікумах, відповідно профілю, а також можна пройти курси підвищення кваліфікації.
Професійними навчальними дисциплінами, що вивчаються в процесі володіння професією закрійника: конструювання, моделювання одягу, спеціальний малюнок, технологія виготовлення одягу, обладнання швейного виробництва, матеріалознавство.
Після отримання професії можна навчатись у вищих навчальних закладах на такі спеціальності: модельєр-конструктор (швейних, шкіргалантерейних виробів, біжутерії, взуття), технолог швейного виробництва, дизайнер.
Медичні обмеження. Професія закрійника протипоказана людям, які страждають:
– захворюванням легенів;
– захворюванням серцево-судинної системи;
– гіпертонічною хворобою IIстадії;
– психічними розладами;
– слабким зором (гострота зору з корекцією нижче 0,8 на кращому і
нижче 0,5 на гіршому оці);
– дальтонізмом;
– порушеннями опорно-рухових функцій, особливо рук;
– судинними захворюваннями кінцівок;
– органічними ураженнями центральної нервової системи;
– епілепсією;
– захворюваннями шкіри.
Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:
– схильність до творчої діяльності, постійний інтерес до нового;
– здатність легко відмовлятися від стереотипів, звичного способу
мислення, шукати нові варіанти, нові шляхи вирішення задач;
– високий рівень переключення і розподілу уваги;
– емоційна стійкість, постійна змобілізованість;
– готовність до соціальних контактів, привітність, доброзичливість.
Вимоги до індивідуальних якостей закрійника:
• наочно-образне і наочно-дієве мислення;
• просторова уява;
• образна пам’ять;
• здатність до концентрації і розподілу уваги;
• розвинена дрібна моторика рук;
• витривалість зорового аналізатора;
• правильне відчуття кольору;
• художні здібності.
Вимоги до особистісних якостей:
• вміння керувати собою, особиста організованість;
• терплячість;
• доброзичливість;
• комунікативні та організаторські здібності;
• акуратність;
• відповідальність;
• естетичний смак.
Перспективи. Особи, що закінчили професійно-технічні навчальні заклади, мають повну загальну середню освіту, можуть продовжити своє навчання у вищих навчальних закладах.
Після закінчення технікуму можна стати технологом, після інституту – інженером-технологом, художником-модельєром.
Досвідчені закрійники можуть займатися індивідуальною трудовою діяльністю, очолювати приватне мале підприємство. Випускники училищ очолюють швейні підприємства, ательє.
Споріднені професії: швачка, кравець, закрійник-модельєр.
